Як ви вважаєте, яка людина щасливіша: та, в якої щира посмішка і ясний погляд, чи та, яка посійно нахмурена і поза власними проблемами нічого і нікого не помічає? Той, хто посміхається, легше йде по життю. Посмішка може створити справжнє диво!

Чи часто ми це робимо? По-доброму, щиро, весело? 

Цей неписаний закон називається нетикет (загальні для всіх користувачів кіберпростору правила).

Політика КПРС і Радянської держави щодо релігії, церкви і віруючих, безумовно, потребує глибокого всебічного дослідження, хоча цій темі присвячено масу монографій, статей, брошур. Але при уважному читанні їх створюється враження, що автори, гортаючи сторінки історії цієї проблеми, під тиском відомчого "табу” чи корпоративної змови мовчання проминали незручні місця або заповнювали лакуни стереотипними загальниками...

Безперечно, до таких сторінок історії належить і кампанія 50-х — 60-х років, спрямована проти інституційованої релігійності; вона провадилася під гаслами "наукового атеїзму”, але нічого спільного з ним не мала.

Золоте полотно віри

... Хто б розказав мені про мене: як то дивовижно переплітається в мені так багато неймовірних чудових речей, як уміщається в мені одній стільки парадоксального та суперечливого; сама собі – я дивна; i кожен день відкриває мені все нові й нові таємниці в мені? Хто дуже глибоко пізнав самого себе і світ, хто жив за переконанням віри, той міг би пояснити мені, що маю з тим усім робити. Для мене на цьому відтинку життя такою людиною виявився Митрополит Андрей Шептицький.

Автори, серед яких колишній провідний радник британського уряду з питань наркотиків професор Девід Натт, зазначають, що їхня робота вказує на неспроможність класифікацій наркотичних речовин, які використовують уряди при оцінці потенційної шкоди здоров'ю і суспільству і призначенні покарань.