За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров\'я Україна сьогодні перебуває на першому місці серед країн світу по вживанню алкоголю дітьми. Наша країна з величезним відривом випереджає Ізраїль, який потрапив на другу позицію цього ганебного рейтингу. Відтак у нас до 40% школярів регулярно зазирають у чарку. В Ізраїлі – 28%. Росія, у якій пияцтво вважається національною традицією, опинилася на 15-му місці цього списку. За останні 10 років кількість звернень до лікарів із приводу дитячого алкоголізму збільшилася утричі. Більш ніж 50% дитячих отруєнь у країні – алкогольні. Міжнародні організації б’ють на сполох, а українська влада ніби нічого не помічає.

– Проблема дитячого алкоголізму в нашій країні наразі є дуже актуальною, – каже психолог Волинського обласного наркологічного диспансеру Інна Ковальчук. – Водночас офіційна статистика, яка ведеться у нас щодо цієї проблеми, не є достовірною. Для того, щоб знати реальну кількість дітей, залежних від алкоголю, потрібно офіційну цифру помножити ще хоча б на десять. Причиною дитячого алкоголізму, вважаю, є ті слабоалкогольні напої, котрі сьогодні у нас продаються на кожному кроці. У нашому соціумі, де панує правовий безлад, продавати дітям десяти-дванадцяти років цигарки та спиртне, а десь на задвірках ще й наркотики – вважається нормою. Якщо в європейських країнах особам до двадцяти одного року заборонено реалізовувати алкоголь, то там цього закону чітко дотримуються. Молодій особі в такій країні проблемно дістати алкоголь. Через це й не виникає там подібних проблем. У нас усім керують гроші. А де гроші, там відсутні будь-які моральні принципи та норми. Насправді нашій державі байдуже, що буде з тими дітьми. 

Фахівці вважають, що дитячий алкоголізм – не стільки медична, скільки загальнодержавна проблема. Вони стверджують, що загострення питання дитячого алкоголізму і наркоманії у нашій країні є також наслідком відсутності належної державної політики у сфері роботи з молоддю.

– Назвіть мені хоч одну сферу нашого життя, якої не торкається ця проблем? – каже головний лікар Волинського обласного наркологічного диспансеру Микола Дацюк. – Чому ж тоді її розв’язанням має займатися лише медицина? Проблема алкоголізму – це біда загальнодержавного масштабу. У її вирішення має втрутитися кожне з наших міністерств. Подивіться, на що сьогодні перетворилися такі дитячі кафе, як «Мальвіна», «Сніжинка», «Буратіно». Зайдіть у «Сніжинку» чи «Мальвіну», куди раніше водили своїх дітей на морозиво. Сьогодні того морозива там ви не купите й навряд чи візьмете в цей заклад з собою дитину. Замість солодощів сьогодні там алкоголь і цигарки. А хто в цьому винен? Винна влада, ті депутати, які продали комусь або викупили для себе дитячі кафе. Їм не до людей. Вони думають лише про власне збагачення. А парки культури й відпочинку? Що там сьогодні? Алкоголь й шашлики! 

Психологи пояснюють, що ситуацію загострює й те, що діти ніколи самі не звертаються за допомогою з подібними проблемами. Якщо дитина випиває, то зазвичай це приховується як самою дитиною (вона намагається прийти додому й відразу лягти спати, щоб її ніхто не помітив), так і батьками, які не хочуть визнавати того, що їхнє чадо може захоплюватися спиртним.

– Алкоголь дуже впливає на дитячу психіку, тому алкоголізм у дітей формується навіть від найменших доз, – каже практичний психолог Інна Ковальчук. – Основною проблемою алкоголіків є страхи, які не дають їм рухатися далі, а в дітей все набагато складніше. Водночас виявити у дитини схильність до спиртного на початковій стадії досить тяжко. Дитина до шістнадцяти років ще перебуває у пошуках себе. Дитяча психіка не зовсім стабільна через свою ще не сформованість аби стримувати себе. Якщо дитина спробувала алкоголь й відчула задоволення, то вона буде прагнути його ще. А якщо хтось із членів сім’ї вживає спиртне, тоді це дитиною сприймається як норма поведінки. Через те у неї швидко формується алкоголізм. Таких дітей є дуже багато. Ви самі бачите, як сьогодні у нас відпочивають діти. Гуляють з пивом, ром-колою, бренді-колою. В кожній нашій школі сьогодні є така група ризику, але про це чомусь прийнято мовчати. 

Водночас проблема дитячого алкоголізму ще й підсилюється нашим законодавством. Більшість свого часу наші діти проводить у школі. Вчителі й вихователі сьогодні дуже обмежені у повноваженнях, порівняно з радянськими часами. Та й у очах учнів вони не мають такого авторитету, як це було раніше. Шкільний психолог та шкільний лікар також не мають права протестувати та перевірити дитину на наркозалежність без згоди її батьків.

– На офіційному обліку з діагнозом алкоголізм у нас сьогодні стоїть всього одна дитина, хоч насправді їх є більше, – каже головний лікар наркологічного диспансеру Микола Дацюк. – Одна сторона цього питання – це законодавство, яке забороняє встановлювати дитині діагноз і ставити її на облік без згоди батьків. А інша – це те, що у нас також є своєрідний фільтр. Наприклад, п’ять із десяти дітей, котрі вживають спиртне, або самі можуть позбутися цієї звички, коли змінюють обстановку (ідуть до армії, вступають у вуз), або їх можна ще вилікувати. 

Це так, як у ситуації з праскою, коли говориш дитині, що не зачіпай, бо обпечешся, вона тебе не слухає, а починає розуміти небезпеку лише тоді, коли дійсно обпечеться. Чимало дітей, «обпікшись» алкоголем, самі перестають вживати його й в майбутньому ведуть здоровий спосіб життя й стають хорошими сім’янинами. Роль медицини в цій ситуації полягає у тому, щоб допомогти, підлікувати, поставити на вірну дорогу. Навіщо тоді в дитячому віці ставити клеймо «алкоголік»? Навіть якщо людина зміниться, то це клеймо перекриє їй усі дороги. Для того й існують спеціалісти, щоб визначити, чи можна цій людині ще допомогти, чи вже ні.

Пияцтво, як відомо, річ ганебна, але не в нашій країні. Алкоголізм – це свого роду слов’янська традиція. Коли людина не напивається до свинячої подоби, її чомусь вважають або хворою, або не зовсім повноцінною. «Що то за козак, що не курить і не п’є?» – усталена думка пересічного українця, святкування державних та релігійних свят у якого асоціюється лише з застіллям та морем спиртного. 

– Головною причиною алкоголізму у нашій державі є традиція, яка несе неабияку загрозу майбутньому нації, – вважає лікар-нарколог, завідувач оргметодвідділом Волинського обласного наркологічного диспансеру Інна Новосад. – Наркологічні закони спрацьовують скрізь однаково, незалежно від того, хто п’є і в якому саме напої знаходиться алкоголь. Залежність може сформуватися не лише від горілки, а й від пива, шампанського, бренді-коли, джин-тоніків. Це такий же алкоголізм і він нічим не відрізняється. Все одно рано чи пізно настає зміна напою до більш сильнішого й людина деградує.

Медицина вирізняє два види алкоголізму – істинний (п’янки без будь яких причин) і так званий псевдоалкоголізм (коли запої бувають лише на свята). Проте залежність в одному й іншому випадку формується за однаковими механізмами. У більшості випадків цей псевдоалкоголізм із часом переходить в істинну форму. Якщо людина хоч раз лікувалася від алкоголізму, то «вміру» вона пити вже не зможе ніколи. Або взагалі не буде вживати спиртного, або буде пити так, як раніше. 

Економічні труднощі, пов’язані з ними стреси, проблеми родинного характеру, безробіття, втрата моральних цінностей – все це б’є по дітях. Батьки багатьох, якщо не виїхали за кордон на заробітки, то так заклопотані зароблянням грошей, що не мають часу слідкувати за своїми дітьми. Дітям хочеться бути «крутими», шукаючи нових пригод та наслідуючи героїв реклами, починають долучатися до чарки.

 Взагалі в нашому українському соціумі здавна було прийнято вживати алкоголь, – каже психолог Інна Ковальчук. – Сьогодні, коли життя стало надзвичайно складним, коли світом правлять лише гроші, коли немає системи цінностей, яка могла б тримати людину, алкоголь стає їй ніби порятунком. Чим раніше людина починає вживати алкоголь, тим швидше відбувається руйнація її як особистості.

Одному моєму пацієнту – двадцять один. Вживати спиртне він почав лише рік тому. Всього за півроку у нього сформувалася залежність. Тепер – це абсолютно зруйнована особистість. Відсутня будь-яка мотивація, щоб стати здоровим. Два-три запої на місяць. Алкоголізм – це хвороба розуму, душі і тіла водночас. Проблема алкоголізму на сьогодні у нашій державі – це замкнене коло. Думаю, що для людей просто необхідно створити кращі умови життя, тоді проблема вживання алкоголю відпаде у великої кількості громадян, чимало з яких вживають його саме від безвиході.

Наша біда в тому, що алкоголізм в Україні молодшає з кожним роком. Сьогодні він уже з дитячим обличчям. Не розумію, як можна надіятися на те, що з підлітка, який причастився до чарки, виросте нормальна людина. А це ж майбутній будівник нашої держави! 

– Алкоголізм у нас дуже помолодшав, – підводить підсумок лікар-нарколог Інна Новосад. – Зріс відсоток жіночого алкоголізму. А найгірше те, що помолодшали алкогольні психози. Раніше пацієнти з «білою гарячкою» до нас потрапляли не раніше, як після двадцятирічного стажу пияцтва. Тепер років три поп’ють і вже мають сформовані психотичні стани. Причиною у більшості випадків стає не так кількість випитого, як його якість. Одному нашому пацієнту з «білою гарячкою» було лише сімнадцять. Ця дитина в дев’ятирічному віці спробувала спиртне, в чотирнадцять почала зловживати, а у сімнадцять уже мала стовідсотково сформований алкоголізм. А є сім\'ї, де батьки споюють дітей з п’яти років, і найстрашніше, що це мало кого хвилює.