Світогляд християнина - Фатіма
 
П`ятниця
09.12.2016
23:15
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Християнський Світогляд
Головна Реєстрація Вхід
Фатіма »
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Погода в Україні

Поділись з друзями

кнопочка

Історія з'яви ...
На віддалі трохи більше ніж сто кілометрів від Лісабону, столиці Португалії, у невеличкому, на той час, селі Фатіма жили зі своїми родинами побожні селяни. Вони були убогими і займалися випасанням овець. Поміж тими людьми, разом з іншими, виростали троє дітей - дівчинка Лучія 14 років, її свояк Франціск - 13 років, і його шестилітня сестричка Якинта. 
І сталася одного разу дивна пригода, коли ці діти стерегли на пасовиську своїх овець. Накрапав дощик і сонце було закрите хмарами. Раптом природа ніби здригнулась від якоїсь сили. Спричинений тією силою вітер нагинав дерева і кущі. В небі, у східній його частині, появилося, раптом, надзвичайно яскраве світло, а в тому світлі прекрасний юнак. Діти злякались тої з'яви, але юнак промовив до них: "Не бійтесь! Я ангел миру. Моліться разом зі мною." За тими словами він клякнув і почав голосно молитися: "Мій Боже! Я вірю і почитую Тебе, я надіюсь, я люблю Тебе. Я молю Тебе: прости всім тим, які не вірять, не шанують Тебе, не мають надії і не люблять Тебе." Ангел повторив цю молитву тричі, а потім сказав: "Моліться, діти, так, як щойно молився я. Серце Ісуса й Марії дуже радо буде вислуховувати ваші молитви." 
І перш ніж діти збагнули сказані ангелом слова, він зник. Через деякий час діти забавлялися біля джерельця і знову несподівано об'явився їм ангел і промовив незадоволено: "Що ви тут робите? Моліться! Багато моліться! Серце Ісуса й Марії милосердне для вас. Безперервно моліться і принесіть Всевишньому ваші жертви." 
- "Але як ми маємо приносити Богові наші жертви?" - запитала Лучія. 
- "Жертвуйте Господові все, що тільки можете, щоб перепросити Його за всі гріхи, якими люди Його ображають. І моліться ще за навернення грішників. Це дасть мир нашій країні. Я є ангел Португалії. Та перш за все терпеливо зносіть всі терпіння, які Господь може зіслати на вас." Голос ангела чули тільки Лучія і Якинта. Маленький Франціск лише бачив його, але не чув. Проминуло літо, прийшла осінь, і знову цим дітям появився ангел. Він тримав у руці чашу, над якою об'явився Агнець, а з Нього текла кров до чаші. Раптово ангел став на коліна, а чаша зависла в повітрі. Після молитви ангел запричастив дітей і припавши лицем до землі довго молився. Потім зник. Минув рік. Більше ангел дітям не з'являвся, але вони ревно виконували всі його повчання. 
Аж ось, в неділю 13-го травня 1917-го року, коли Лучія пішла із свояками до скелистого місця під назвою Кова да Ірія сталася перша об'ява Матері Божої. Не на жарт перелякавшись діти остовпіло дивилися на з'яву не усвідомлюючи, що з ними сталося. Вони бачили перед собою ясну Пані, одягнену в білу одежу. І сіяла та Пані немов сонце. 
- "Не бійтеся" - промовила з'ява. "Я не зроблю вам нічого злого." 
- "Звідки ти прийшла?" - запитала Лучія. 
- "З неба" - була відповідь. 
- "Чого ти хочеш від мене?" - пошепки запитала дівчинка. 
- "Я хочу, щоб ти приходила на це місце кожного місяця 13-го дня шість місяців. Пізніше я скажу тобі хто я є і чого бажаю від тебе. Я повернусь сюди ще сьомий раз." 
Почувши, що Пані прийшла з неба, Лучія зовсім без боязні запитала: - "Скажи мені, Пані, чи я теж піду до неба?" 
- "Так, і ти підеш," 
- "І Якинта?" 
- Так!" 
- "І Франціск?" 
- "І Франціск, але він мусить ще багато молитися на вервиці." 
Франціск в той час не бачив Пані з неба і не чув її голосу. Тоді Лучія попросила, щоб і Франціск зміг її побачити. - "Нехай він почне молитися на вервиці "- відповіла Пані, - "бо тільки тоді він мене побачить. "Після цього від Матері Божої заструменіли ясні промені небесного світла, а сама вона почала віддалятися від дітей на схід. 
В одній із появ Матір Божа застерігала дітей, щоб вони були готові до всяких неприємностей і навіть знущань з боку властей, простих людей і родичів. Вони будуть багато терпіти задля Бога. Фактично так і сталося.
Місцевий парох висловив думку, що можливо це є злий дух, який з'являється дітям, щоб їх звести. Але навколишні жителі в призначений час появ Богородиці поспішали до того місця, щоб бути свідками цих подій.
13-го червня діти прибули на призначене місце. За ними пішли їхні батьки. На місці появ Богородиці Лучія вклякнула і почала відмовляти вервицю. Раптом вона встала і, глянувши на схід, голосно промовила: "Замкніть парасолі! Наша Пані надходить!" Зі сходу наближалася білява хмаринка. Здавалося, що вона пливе по верхів'ях дерев. Коли хмарина допливла до того місця де стояли діти - враз зупинилася. Настала повна тиша. Народ замовк. І ось несподівано з'явилася гарна Пані і з великою любов'ю глянула на дітей. Чи говорила в цей час Марія до них - невідомо, але першою озвалася Якинта, кажучи до Лучії: "Лучіє, вийди наперед. Говори до неї, бо вона до тебе щось промовляє." Лучія тихо запитала: "Чого ти собі від мене бажаєш?" 
- "Я хочу, щоб ти прийшла сюди 13-го числа наступного місяця. Відмовляй щоденно вервицю до Матері Божої в намірі випросити миру для світу" - відповіла Пані. 
- "Чи можеш нам сказати хто ти є?" - запитала покірно Лучія. "І чи можеш ти зробити чудо, яке б усіх переконало, що ти насправді нам з'являєшся?" 
- "Приходи коленого місяця на це місце, а в жовтні я вам скажу хто я є. Я також вам повідомлю чого я собі від вас бажаю. Тоді я зроблю чудо й усі повірять, що я вам з'являюся" - відповіла Пані. Тоді Лукія запитала чи може вона вилікувати людей, котрі її попросять про це. Відповідь була: "Одних я вилікую, а інших ні. А щодо кульгавого хлопця, твого приятеля, то я не поверну йому здоров'я. Але він мусить багато молитися на вервиці разом зі своєю родиною." Лукія також повідомила ясну Пані про те, що одна хвора особа бажає чим скоріше піти до неба. 
- "Нехай вона буде терпеливою. Я знаю, коли треба її забрати" - відповіла Пані. Знову наступила тишина. В цей час Діва Марія розгорнула свої руки і з них впали на землю сліпучо-осяйні промені, просвітлюючи землю наскрізь. Земля наче розкрилася перед ними і діти побачили ціле море вогню, в якому були занурені дияволи і душі грішників. Ці духи виглядали наче прозоре, чорне вугілля, а з нього бурхало полум'я. Всі вони кричали і корчилися від болю та розпуки. Багато із них мали вигляд якихось неземних створінь. 
Діти закричали з переляку. Видіння зникло. Пані промовила до Лучії: "Ти бачила пекло. Там караються душі грішників. Щоб урятувати їх, Господь Бог хоче установити по цілому світі набоженство до мого Непорочного Серця. Якщо люди мене послухаються і будуть так поступати, як я їм через вас перекажу, то багато душ врятується. Незадовго закінчиться війна [Перша світова] і настане мир. Але, якщо люди не перестануть грішити, то вибухне нова, ще страшніша війна і то ще за понтифікату Папи Пія XI. А як ти, Лучіє, побачиш однієї ночі таємне світло в небі, то пам'ятай, що це Бог дає тобі знак, що Він за злочини людські іде карати світ війною і голодом. Настане переслідування Церкви і Святійшого Отця. Та щоб цього не сталося я ще прийду і буду просити посвятити Росію моєму Непорочному Серцю й установити винагород-не Святе Причастя кожної першої суботи. Якщо люди виконають моє бажання, то Росія навернеться й настане мир. А якщо ні, то Росія поширить свої хибні ідеї по всьому світі. Викличе війни і переслідування церкви. Буде багато мучеників. Святійший Отець [папа римський] буде багато терпіти. Багато народів буде знищено. Та все-таки при кінці моє Непорочне Серце тріумфуватиме. Святійший Отець посвятить мені Росію, яка навернеться і через довгий час буде мир на світі." 
Лучія запитала: "Чи ти ще щось бажаєш від мене?" - "Ні, сьогодні я вже нічого від тебе не хочу" - була відповідь. На цих словах здригнулася в легкому порусі земля під ногами і наче вдарив грім. З'ява почала віддалятися. Люди питали Лучію,що говорила їй Пані, але Лукія відповіла: "Я не можу вам це сказати."
Святійший Отець виконав волю Матері Божої. 13-го жовтня 1942-го року посвятив людство й Церкву Непорочному Серцю Марії. Чому тільки через 25 років після об'яви Богородиці це було зроблено - важко сказати, але напевно це рішення підігнав сам час - Друга світова війна. На полі битви зійшлися дві сатанинські держави - імперії коричневого і червоного кольору - фашизм і комунізм. Передбачення Богородицею стосовно великої війни народів здійснилося 24 січня 1938-го року, коли Лучія побачила велике червоне світло у вигляді північного сяйва. Це сяйво, як фізичне явище півночі не могло б появитися над територією Португалії. Отже це мусів бути знак Божий. 
Христовий намісник папа Пій XII, 8-го грудня 1942-го року, довершив посвяту людства Непорочному Серцю Марії. 13-го серпня 1917-го року, в день обіцяної появи, Марія не з'явилася, бо місцевий бургомістер - масон Артур Сантос заарештував дітей, боячись, що дальніші візії дітям викличуть у його повіті небажані масові релігійні рухи. Але побачивши, що допити дітей не увінчуються успіхом, відпустив їх додому. 
Проте ще одне не "заплановане" об'явлення Марії сталося 19-го серпня, коли діти, відмовивши вервиці, почали бавитися. Раптом Лучія зауважила, що в повітрі відбулася якась дивна зміна, подібна до того, коли мала появлятися Діва Марія. Враз повітря похолоднішало, сонце ніби зблідло і з'явилися якісь дивні блиски. Лучія не помилилася - ясна Пані знову прийшла до них і сказала: "Я хочу, щоб ти приходила до мене кожного місяця 13-го дня, не переставай молитися на вервиці." 
Лучія пожалілася Пані, що люди не вірять в появи і просила зробити якесь чудо, котре б допомогло людям увірувати. 
"Я зроблю чудо. І це станеться в жовтні і усі повірять" - відповіла Марія. "Якщо б вони були не забрали тебе до міста [до в'язниці] то чудо було б набагато більше. Святий Йосиф прийде з Дитятком-Ісусом на руках і поблагословить світ." 
Після цих слів Пані відійшла на схід. Якинта відламала з дерева галузку і вдома сказала батькам: "Цієї галузки торкнулася стопа Пані." Мама Якинти обнюхала галузку але не могла збагнути, що то був за запах. Ніколи раніше в житті вона не стрічалася з таким запахом. І від цієї хвилини увірувала в те, що діти говорять правду. 
І ось наступило 13-те вересня. За даними деяких часописів на місці об'явлення зібралося від 15 до 20 тисяч людей. Багато з них стояли на колінах і голосно молилися. Раптом тисячі паломників, з окликами радості, піднесли руки догори показуючи на небо, звідки пливла світляна куля, що повільно рухалася зі сходу. Від кулі до землі пробивався стовп світла, а в ньому почали з'являтися пелюстки з якихось невідомих квіток. Вони були подібними до пелюсток троянд, падали з неба і зникали за декілька метрів від землі. Тільки діти бачили більше - їм знову з'явилася Пані і пообіцяла прийти в жовтні із св. Йосифом і Дитятком Ісусом. 
Португалія з нетерпеливістю очікувала день 13-го жовтня. А коли він настав, тисячні маси народу, зі всіх сторін поспішали до Фатіми, до місця де мала об'явитися Мати Божа. Репортер Лісабонської газети "О Дія" розповідає, як різними шляхами та дорогами ішли паломники до Фатіми. І хоч падав рясний дощ, це нікого не зупиняло. Люди ішли пішки і їхали верхи на конях. Професор університету д-р Альмаїда Гарет писав, що після його обчислення там могло бути від 70 до 100 тисяч людей, більшість з яких ночувала під відкритим небом, очікуючи з'яви Матері Божої. 
В час обіцяної об'яви Лучія, глянувши на схід, звідки до них приходило видиво, сказала Якинті: "Стань на коліна, наша Пані іде. Я бачу сяйво." Раптом лиця дітей освітилися неземною радістю. Діти були немов не з цього світу, відірвані Божою силою від реального життя. Мати Божа сказала дітям, що хоче аби на цьому місці люди збудували церкву. - "Я є Цариця вервиці. Нехай вони щодня відмовляють вервицю. Війна незабаром скінчиться."[Перша світова війна]. 
Матір Божа також повідомила дітям, що деякі їхні прохання вона виконає, а деякі ні. Люди мусять поправити своє життя.
Нехай вони перестануть ображати Господа Бога. Лице Марії в цей час дуже спохмурніло. Вона піднесла догори свої руки і від них попливло світло на всі сторони світу. Одночасно Марія здіймалася над землею все вище і вище. Дощ миттєво припинився, хмари розійшлися і виглянуло сонце. Раптом сталося щось неймовірне. Сонце поблідло і виглядало як повний нічний місяць. З лівого боку сонця появився св. Йосиф з Ісусом на руках. Ісус три рази поблагословив світ великим Хрестом. Зразу після цього, з лівого боку, з'явилася Мати Божа. Вона була одягнута в білу і синю одежу.
Раптом сонце почало мінитися якимись дивними кольорами, швидко обертаючись навколо своєї осі. При цьому від нього виходили жовті, зелені, сині та фіолетові жмутки променів. На хвилину воно зупинилося. Та через якусь мить знову розпочався його вогняний танець і знову зупинка. Несподівано, соняшне коло немов би зірвалося із своєї орбіти і почало падати на землю. Багатотисячний крик жаху огорнув юрбу прочан. Лунали крики: "Чудо, чудо! Я бачу чудо! Я вірю в Бога! Богородице Діво!" 
Це надприродне явище тривало більш ніж 10 хвилин і свідками його були десятки тисяч людей. Чудо бачили люди на відстані до 10-ти кілометрів. По-різному можна віднестись до цього надприродного явища, але цілком зрозумілим є те, що "масовий психоз" не є правдиве поясненням цього дива, як дехто ще й до сьогодні твердить. Якщо б це був "масовий психоз" одночасно десятків тисяч людей, то виникає інше запитання: а хто ж спричинивйого? 
Мати Божа, в часі своїх появ, обіцяла, що незадовго забере із собою Франціска і Якинту до неба. Франціск, пам'ятаючи про це, ревно молився на вервичці, а в кінці жовтня 1918-го року захворів на ґрип. Йому об'явилася Марія і сказала, що забере його і Якинту зі собою. Помираючи, Франціск сказав до своєї Матері: "Дивися, мамо, на це гарне світло біля дверей!" Трохи пізніше мовив: "Тепер я вже не бачу його більше." Він помер в п'ятницю 4-го квітня 1919-го року з ангельським усміхом на устах. Якинта захворіла на іспанський ґрип і ропове запалення олегочної [пневмонія] і 20-го лютого 1920-го року також померла. За дозволом пароха тіло Якинти положили в захристії церкви. Воно не псувалося. 12 вересня 1935-го року єпископ наказав похоронити Якинту на фатімськім цвинтарі у гробівці біля Франціска. 
Лучія залишилася жити і вступила до монастиря. 
Вона живе ще до сьогоднішних днів. Папа Іван Павло II відвідав Португалію літом 2000-го року і зустрівся з 97-річною Лукією, котра відкрила йому третю тайну Фатіми. У ній говорилося про те, що Пречиста Діва Марія захистить папу римського Івана Павла II, на якого буде вчинено атентат. Дійсно, 13-го травня 1981-го року турецький релігійний фанатик, підісланий болгарською спецслужбою - Алі Агджа, важко поранив папу. Відкриття третьої фатімської таємниці сталося тоді, коли папа Іван-Павло II канонізував у Фатімі двох дітей - Якинту і Франціска. 
Різні європейські часописи стверджують, що чуда у Фатімі - буденна річ. До кінця 50-их років часопис "Голос Фатіми" зареєстрував понад 8000 різних оздоровлень. Серед них: сухоти, сліпота, запалення мозкової оболонки, паралічу та багато інших хвороб, котрі є невиліковними і до сьогодні.
Але найбільше чудо - переміна і навернення Португалії. В 1911-му році португальський масонський уряд видав закон, котрий на протязі двох поколінь мав усунути з Португалії католицьку релігію. В ті часи влада переслідувала католицьку церкву, арештувала вірних і виганяла поза межі країни. Але повного усунення католицької віри не сталося. У час Другої світової війни [1942-ий рік] в Португалії відбулася загальнонаціональна проща до Фатіми, в якій взяли участь понад 300 тисяч прочан. 
За місяць до цієї події духовний провід католицької церкви здійснив тріумфальний похід із чудотворною статуєю Матері Божої від видолинку Ірії - місця появ Богородиці - до столиці Лісабону. 150 км. дороги, яку подолали прочани встелилися квітами, а мешканці околиць, через які йшла процесія, клякали на коліна, утворюючи безкінечний коридор покірності. Перед Богородицею вклонялися представники церковної, цивільної та військової влади. Який чудовий приклад для наших безбожних керівників молодої незалежної України. Португальські єпископи справедливо писали: "Коли б хтось із померлих, перед 25 роками, сьогодні знову розплющив очі - то не впізнав би Португалії." 
В одній із фатімських пересторог Марія заявляє: "Прийде час-часів і кінець-кінців, якщо людство не покається, і залишиться таким як є, або ще гіршим. Якщо б воно ще погіршилося то великі і могутні світу цього згинуть разом з малими і слабкими. Для Церкви прийде час великих випробувань. Кардинали стануть проти кардиналів, єпископи проти єпископів. Сам Сатана буде марширувати у їхніх рядах. В Римі будуть великі зміни. Що є гниле — відпаде, а це, що впаде вже більше не встане. Церква буде затьмарена, а світ перестрашений терором [1917-1991 роки]. Час зближається. Добрі згинуть разом із злими, великі з малими, церковні достойники із своїми вірними, пануючі зі своїми народами. Усюди буде смерть внаслідок великого блуду за намовою диявола. Тільки тоді і в той час він, диявол, буде панувати над світом. 
Але ті, що залишаться жити і переживуть ці страшні події, будуть знову прославляти Бога, як це було колись, коли світ ще не був споганений і збезчещений." 
Цю звістку Лучія передала 22-го травня 1958-го року і її опублікували в журналі "Ля Іммакулада" за січень-лютий 1959 р. Сучасний стан суспільно-політичної моралі в світі показує, що люди безвідповідально ставляться до фатімських застережень. Мати Божа продовжує відвертати караючу руку Ісуса, хоч, як вона повідомила в своїх об'явленнях, робити їй це стає все важче. Небо дає шанс людству, кожному із нас, спільними зусиллями врятуватися від загибелі. Чи ми здатні скористатися цією нагодою? 
В світі продовжуються різноманітні великі і малі чуда, але диявольська сила немов би прикриває темною пеленою очі світові, щоб той не бачив, не чув, не повірив у їхню реальність. Ось деякі із тих чуд. В Сан Стефано, в Італії, мармурова статуя Матері Божої плаче кривавими сльозами. В Америці пластикова статуетка Ісуса Христа -кровоточить. Кров тече з рук Христа, з тих місць, в яких вони були пробиті. Хімічний аналіз показав, що кров справжня і дуже давня. 
В 70-их роках на московщині, під Тамбовом, на безхмарному синьому небі біла рука писала такі слова: "Поборюйте лихо добром", "це зима для мого народу", "це є дні покаяння", "ані одна праведна душа не залишиться між: грішниками, ані одна грішна душа не залишиться міме праведниками", "будьте чуйні на моє спасіння", "дайте овоч покаяння", "кожного спасу, хто має страх Божий", "відповідальність є в руці часу", "я напевно скоро прийду. Амінь." Цю вістку подала німецька газета "Дер Боте" (1976-ий рік).

ДивенСвіт

Лічильник

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright hrystyjany © 2016