Вівторок
19.03.2024
04:35
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Християнський Світогляд
Головна Реєстрація Вхід
Чи впливає діяльність сект на психіку людини? »
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Погода в Україні

Поділись з друзями

кнопочка

Незабаром після того, як Христос-Сіяч посіяв Добре Зерно і приніс людству пізнання Істини, яка вводить нас у життя і сферу свободи. На Ниві Христовій почав проростати і кукіль-єресей, сект і розколів. "Пане, хіба не добре зерно Ти посіяв на своїй Ниві? Звідки ж узявся кукіль? Ворог-чоловік зробив це”(Мт.13,27-28).

У багатьох сектах немає чіткого уявлення про вчення Церкви. Вони займаються критиканством Церкви і її вчення. Через це в людей виникає почуття недовіри до неї. Вони постійно наголошують на слабких сторонах Церкви і підкреслюють свою "досконалість”.

Сектанти дуже легко вступають у контакт, спілкуються, створюють враження доброзичливих людей, які хвилюються за вас, але насправді у них спрацьовує установка, що вони – у кращій ситуації, ніж ті, хто поза сектою. "Ми є спасенні, нас Господь Бог спасає, а інших – ні, але ми йдемо до них, щоб їх врятувати”. Це плекає в людині відчуття вищості, навіть стосовно своїх родичів, що у свою чергу має на меті знищити найменші прив’язаності до рідні. Невідомо чи ті наклепи і та ненависть до Церкви, які вони сіють, є справжнім спасінням для тих, кого "рятують”. Зрештою, було би більше користі, якби ці люди спрямували свої зусилля на те, щоб дослідити справжню історію своєї секти. Дивно, що ці речі часто не цікавлять людей, які йдуть до секти.

Під впливом доктрин, яка дає відповіді на усі запитання, вдається легко порвати зі своїм минулим, з рідними. Наприклад у секті Крішни цього досягають за допомогою усвідомлення про перевтілення – те, що було в минулому, належить до іншого перевтілення, а тепер ти є кимсь іншим. Свідки Єгови підтверджують це словами зі Святого Письма: "Істинно кажу вам: Нема такого, що кинувши свій дім, або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, - не дістав би сторицею тепер, у цьому часі” (Мр.10,29-30).

Ти мусиш покинути світ не лише матеріально, але і духовно, тобто не можеш мати прив’язання, мусиш все викинути з свого серця. Твоєю сім’єю стає організація, твоїм батьком є духовний провідник, чи гуру, а братами і сестрами – усі ті, що належать до організаці У підсвідомості створюється своєрідний код, що усе вже не є важливим, а тільки розповсюдження літератури, служіння у секті, і чим більше це робитиметься, тим більше можливості бути спасенним.

Сектанти є дуже сумлінні на своїх робочих місцях, але це лише з метою показати, що вони є правдиві, аби привернути увагу до себе, щоб ними зацікавились інші. І коли це станеться, то відразу починають поширювати свої доктрини, переконання, адже вони тепер мають незаперечним аргументом свою віддану працю.

Справжня трагедія відбувається, коли до секти йде хтось із батьків. Часто за собою вони ведуть своїх дітей. Діти йдучи за батьками за звичай не розуміють куди їх ведуть. А якщо хтось із сім’ї не хоче вступати в секту? Що тоді? Є загроза, що така сім’я може розпастися.

Найчастіше до секти потрапляє молодь. Тому, що людина у такому віці шукає змісту життя, надійну духовну опору, хоче привернути до себе увагу інших, шукає нових інших ідей. Якщо у сім’ї немає розуміння, то молода людина шукає його на вулиці, серед товаришів, у секті, де завгодно. Давши питання молодому члену секти, можна почути у відповідь: "Тут добре: є любов, тебе розуміють, а у церкві – треба стояти, молитися, не розуміючи нічого, нема з ким поспілкуватися, а тут усі знайомі, тут гарно, якщо мені треба, то я маю допомогу. А чи священик запитає, що мені потрібно, чи я маю що їсти? Ні..”.

Така відповідь заставляє подумати пастирів над майбутнім числом вірних у церкві.

Звісно, що на даний час деякі парохи мало займаються проблемами молоді. Кожна парафія повинна організовувати різні літургійні групи, де молода людина змогла б отримати знання про вчення Церкви, про Святе Письмо, про секти, аби вони могли брати активну участь у житті Церкви, жити Святими Тайнами, Літургією.

Велика кількість сект свідчить про те, що катехизація потрібна не лише молоді але і дорослим. Священик повинен підготувати лідерів, які би допомагали йому в роботі в таких групах.

Хоча зараз ми вже маємо багато молодіжно-християнських організацій, в багатьох містах України, які працюють при парафіях, їздять на Серепти... Завдяки співпраці парохів і молоді така парафія духовно розцвітає і відновлюється. В ній панує єдність, любов і взаємодопомога, тому кукіль єресей, розколів і сектантства немає шансу прорости.

ДивенСвіт

Лічильник

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright hrystyjany © 2024