о. Іван Хома

КАТЕХИТИЧНИЙ ДОВІДНИК

ЗАГАЛЬНИЙ

КАТЕХИТИЧНИЙ ПРАВИЛЬНИК

УГКЦ

МОЛЕБЕНЬ ДО БОГОРОДИЦІ

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Тобі. Боже наці, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш,

скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від

усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико,

прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого

ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде

царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш

насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо

довжиикам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.

Свящ.: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і

повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Святе Письмо

Буття

19. Гріх Содому 1-14; сірка й вогонь 15-29; Лотові дочки 30-38

1. Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі,

2. і мовив: "Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою." Та вони відповіли: "Ні, ми переночуємо на майдані."

служебник на піст

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

Вечірня з Літургією св. Василія Великого

Агнець, що його прорік Ісая, іде на добровільну смерть іде і дає плечі на рани, щоки ж на удари; не відвертає лиця від зневажливих плювків і глузування, та приймає засуд на смерть нечестиву. Все добровільно приймає він, Безгрішний, щоб усім дарувати воскресіння з мертвих.

великий четвер

Вечірня з Літургією св. Василія Великого

Священик одягнений у всі ризи (багряної барви), відправивши проскомидію, стає перед святою трапезою, відсуває катапетасму (святі двері зачинені до «Світло тихе»), а диякон виходить південними дверима перед святі двері і виголошує:

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Типик

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ТИПИКА

Цей Типик складається з п’яти частин, з яких в 1-ій подається загальний вид богослужіння, в 2-ій – загальні устави різним службам Октоїха і Мінеї, в 3-ій – окремі устави деяким службам Мінеї, в 4-ій – окремі устави службам Тріоді, в 5-ій – окремі устави святам храмовим.

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНИЙ ВИД БОГОСЛУЖІННЯ

за Уставом Львівського провінційного Синоду

(Подається текст Синоду[i] з нашими примітками на споді)[ii].

ПРО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ БОГОСЛУЖІННЯ

„Частин богослужіння – дев’ять: вечірня, повечір’я, утреня, чотири часи, тобто: І, III, VI і IX і Літургія або, замість неї обідниця”[iii].

„Крім чотирьох часів, з яких кожний має один і той самий вид, всі інші частини богослужіння мають по кілька видів, а саме: вечірня – великої, повсякденної і малої, а велика, в свою чергу, може бути зі всенічним або без нього; повечір’я – великого і малого, а велике може бути зі всенічним або без нього; північна – повсякденної, суботньої і недільної; утреня – великої і малої, або повсякденної, а велика може бути зі всенічним або без нього; Літургія – повної: св. Івана Золотоустого і св. Василя Великого і неповної, тобто Напередосвячених Дарів”.

Кодекс Канонів Східних Церков

Вступні канони

Кан. 1 – Канони цього Кодексу стосуються всіх східних католицьких Церков і тільки їх, хіба що виразно постановляється щось інше щодо відносин з латинською Церквою.

Кан. 2 – Канони Кодексу, в яких значною мірою береться до уваги або застосовується давнє право східних Церков, треба оцінювати головним чином на підставі того права.

Кан. 3 – Хоча Кодекс часто звертається до приписів літургічних книг, він здебільшого не вирішує літургічної справи; через те слід пильно дотримуватись цих приписів, хіба що вони суперечать канонам Кодексу.

Кан. 4 – Канони Кодексу не скасовують і не змінюють угод, укладених або затверджених Святим Престолом з народами та іншими політичними спільнотами, через те ці угоди понині продовжують мати силу, хоч би навіть суперечили приписам самого Кодексу.

Кан. 5 – Права набуті, а також привілеї, надані дотепер Апостольським Престолом фізичним чи юридичним особам, які є у вжитку і не відкликані, залишаються непорушними, хіба що канони цього Кодексу виразно їх відкликають.

Кан. 6 - Коли Кодекс набирає чинності:

1-е - скасовуються всі закони загального або партикулярного права, які суперечать канонам Кодексу або які стосуються справ, повністю врегульованих у цьому Кодексі;

2 -е - відкликаються всі звичаї, які скасовуються канонами Кодексу або суперечать їм і не є столітніми або незапам'ятними.

Моральна Катехиза -вл. С. Шевчук

Любов до рідного народу та його культури
333. Народ є іншою дійсністю, аніж держава. Він є духовною спільнотою і може існувати незалежно від території, може не мати власної державної організації. Не слід ототожнювати народ із батьківщиною. Поняття «батьківщина» нерозривно пов'язується з територією, а поняття «народ» — із суспільним середовищем та культурою.
334. Найголовнішим і об'єктивним елементом народу є те, що він є спільнотою осіб, яка походить від давніх спільних предків. Ця спільнота відрізняється своєю мовою, традицією, історією, культурною спадщиною. Вона має свої права та обов'язки суспільного творення єрархії вартостей, які зумовлюють оптимальний розвиток людських осіб.
«Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відосередні тенденції внутрішнього розкладу й успішно захищати межі від зовнішніх ворогів»(177).
335. Культура — це другий важливий елемент, який поєднує народ (мова, релігія, звичаї, література). Тому можна визначити народ, як об'єднання людей, які мають спільне походження і пов'язані між собою правами й обов'язками творення спільної духовної культури. Таким чином, народ, окреслений християнською етикою, є аксіологічною категорією, тобто чинником багатьох вартостей для особи як індивідууму та спільноти осіб.
336. «Що ж робить якесь число людей одним народом? Передовсім мова. Всі, що по-українськи говорять, або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід» (178).
Народ створює і гарантує людині «простір» для її природного розвитку, з якого особа черпає життєдайну силу для свого росту і дозрівання. Це стається завдяки спільноті. Через народ передаються національні, моральні вартості, зразки поведінки, які стають ідеалами; національна традиція вказує на те, що v морально добре, а що — ні.
Усю цю етичну дійсність називають також етносом народної спільноти (сюди входить етична свідомість: моральні цінності, обов'язки, відповідальність). Моральна свідомість — це також ціла сфера моральних переконань.