Іспит сумління
І. Іспитуй своє сумління щодо чесноти віри, надії, любові,
щодо совокуплення духа і молитви. Як виконуєш обов’язкові молитви? Чи їх не
упускаєш? Чи не відправляєш їх недбало і розсіяно? Як приступаєш до Пресвятої
Тайни Євхаристії? Чи стараєшся завжди робити це з належним успосібленням? Чи не
залишаєш через недбальство духовних вправ, передовсім тих, до яких ти
зобов’язаний? Чи у всіх вправах ти ревний, чи, противно, - зовсім недбалий? Яка є твоя зовнішня поведінка; відносно
святих речей і в церкві? Чи маєш спокуси проти віри і як в тих спокусах
поводишся? Чи надмірно не довіряєш Божому Милосердю, відкладаючи навернення на
пізніше? Чи не занедбуєш вправи в Божій Любові, розбуджуючи акти любові дуже
рідко або недбало? Чи заховуєш совокуплення духа? Як відправляєш розважання?
Може цій вправі придаєш мале значення або зовсім її занедбуєш?
ІІ. Можеш потім робити іспит сумління щодо любові ближнього.
Чи не носиш в серці жодного почування противного досконалій любові до всіх? Чи
не маєш якогось упередження, заздрості або злості, якоїсь добровільної відрази,
холодності або жалю до кого-небудь, хоч би і в найменшій мірі? Чи не
провиняєшся в словах проти любови ближнього? Чи не обмовляєш, чи не робиш
пліток, чи не скипаєш гнівом проти ближнього? Чи своєю поведінкою не порушуєш
любові, показуючи жорсткість, нетерпеливість? Як виконуєш повірені тобі
обов’язки відносно інших? Чи не скривдив кого?
ІІІ. Чесноти. Убожество.
Застановися, чи не поповнив ти якогось гріха, присвоюючи собі якусь річ, або в
якийсь інший спосіб? Чи не дозволяєш собі вживати зайвих і коштовних речей,
занадто собі догоджуючи? Чи у виконанні своїх обов’язків не робиш кривди
згромадженню? Чи не маєш схильності до скупості? Чи ти не порушив убожества,
розпоряджаючись своїм майном? Чистота. Чи заховуєш умертвлення зору (в
поглядах)? Чи відкидаєш злі думки, чи маєш спокуси проти цієї чесноти? Чи не
знаходишся в якійсь нагоді до гріха противного цій чесноті? Послух. Чи
точно заховуєш устави, чи також легко їх переступаєш, зокрема відносно мовчання?
Чи через незаховування уставів не даєш злого прикладу? Чи не робиш того із
легковаження правила? Чи завжди береш потрібні позволення? Чи внутрішньо і
зовнішньо не провиняєшся проти пошани і любови до настоятелів? Чи відносно
своїх родичів не маєш собі що закинути? Чи не дозволяєш собі шемрати і судити
старших? Чи вірно заховуєш повірені тобі обов’язки? Чи не належиш до тих
монахів, які ніби змушують настоятелів, щоб їм залишили повну свободу в
поведінці? Чи не спонукуєш інших до непослуху через приклади і слова? Покора.
Чи маєш думки і почування противні покорі? Чи не погорджуєш ким, або не
легковажиш кого, може навіть з настоятелів? Чи не піддаєшся почуванням гордості
або заздрості? Чи не шукаєш похвал, чи сам не хвалишся? Чи не гніваєшся скоро,
коли хтось тебе образить? Чи у твоїй поставі не проявляється зарозумілість і
пустота? Умертвлення. Чи заховуєш пости приписані церковною заповіддю і
правилом? Чи не є ти при столі неповздержний? Чи не маєш звичаю поза
визначеними годинами їсти без потреби? Чи не просиш занадто легко про
звільнення? Чи не догоджуєш своїй змисловості? Чи ти є скорий до нарікань? Самозречення
і любов терпінь. Застановися чи ти не живеш тільки для себе і шукаєш
тільки власної користі? Чи не належиш до тих монахів,
що їх власну любов треба берегти? Чи не боїшся терпінь і не уникаєш їх, коли
тебе зустрінуть?
1.
Сповідайся не тільки для власної користі, але і для
любові Ісуса Христа.
2.
Не думай, що без Божої помочі можеш мати правдивого
духа покути.
3.
Іспитуй совість глибоко, докладно, дотримуючись
якогось порядку.
4.
Старайся, щоб твій жаль за гріхи був досконалий.
5.
Розтягни постанову поправи на всі гріхи і нагоди до
гріха.
6.
Май звичай сповідатись духовно, особливо ранком того
дня, коли маєш приступати до св. Тайни Сповіді.
7.
Жертвуй Господеві терпіння життя, як покуту за гріхи.
|
