Середа
13.11.2019
11:33
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Християнський Світогляд
Головна Реєстрація Вхід
Гошів »
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Погода в Україні

Поділись з друзями

кнопочка

Над бистрою гірською річкою Свічею розкинулося с. Гошів. Неподалік, за селом, на тлі чарівного гірського краєвиду підноситься скеляста, вкрита килимом лісу гора, названа Ясною Горою. Саме тут, трохи південніше від теперішнього монастиря, з 1570 року був первісний чернечий осередок. 
Згідно з монастирською хронікою Гошівської обителі його заснував побожний лицар Кучуланд, родом із Тухлі. На Ясній Горі він вибудував для василіянських ченців невеликий дерев’яний монастир, а біля нього – церковицю Успіння Пречистої Діви Марії. Але недовго тут вирувало чернече життя. Монастир було знищено 1600 року. 1629 року новими фундаторами Гошівської обителі стали Євстафій Шумлянський і його син – львівський єпископ Йосиф Шумлянський. Власне їх стараннями і постав новий монастир, але вже наверху гори. Дальшого розквіту Гошівський василіянський монастир зазнав після 1758 року, коли український шляхтич Микола Гошовський подарував ченцям цілий свій маєток на Ясній Горі. Тут 1771 року, монахи побудували з дерева новий монастир і церкву. 
Гошівський василіянський монастир, один з перших з-поміж підкарпатських монастирів, 1700 року поєднався з Апостольським Престолом, а 1739 року вступив до Руської Провінції ЧСВВ. У 1834 – 1842 роках завдяки старанням ігумена о. Юліана Мокрицького в монастирі побудували росторий і величний мурований храм за проектом архітектора А. Мозера. На головному престолі новозбудованого храму помістили Гошівську чудотворну ікону Божої Матері. Одночасно у 1836 – 1837 роках змурували нові монастирські приміщення. Лише в листопаді 1920 року, відповідно до рішення Конгрегації Пропаганди, Гошівська обитель повністю перейшла до реформованих Василіян. 
З часом Гошівський василіянський монастир став осередком духовного і релігійного життя Галицького Підгір’я. Тут у 20 – 30 роках XX ст. щорічно відбувалися багатолюдні відпусти, проводилися різноманітні патріотично-релігійні заходи, зокрема присвячені 950-річчю Хрещення Київської Русі, 900-річному ювілею проголошення Пресвятої Богородиці Покровителькою українського народу, Царицею України. Тоді ж гошівські ченці провадили велику місійно-душпастирську працю. У серпні 1944 року, під час боїв за Ясну Гору, монастир сильно зруйнували. Незважаючи на репресивну політику радянської влади щодо василіянських монастирів, ченцям Гошівської обителі чудом вдалося втриматися у монастирі аж до 1950 року. Проте 26 – 27 березня 1950 року, монастир у Гошеві ліквідували під час чекістсько - військової операції. Із монастирських приміщень створили будинок-інтернат для неповноцінних дітей, а зневажену церкву обителі, на якій було зрізано всі хрести, поступово зруйнували. 
Гошівський василіянський монастир відновив свою діяльність напочатку 1990 року. Ігуменом відродженої обителі став о. Макарій Грень. Через деякий час тут розпочав свою діяльність перший легальний василіянський новіціят, магістром якого став о. Матей Гаврилів. Однак уже напочатку 1991 року новіціят перенесли до Крехова. Реставраційні роботи Гошівського храму Преображення Господа Нашого Ісуса Христа на Ясній Горі було здійснено завдяки фінансовому сприянню української громади з м. Майнц (Німеччина). Протягом останнього десятиріччя на Ясній Горі відбулося десять молодіжних прощ. У 1997 році тут організували і провели прощу Св. Вервиці, в якій узяло участь кілька десятків тисяч вірних. Триває будівництво відпустового центру. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері (Богородиця Одигітрія, перша половина XVIII ст.) Відомості про цю, одну з найшанованіших в Україні Богородичних ікон, сягають першої половини XVIII сторіччя. Українська шляхта Галичини дотримувалася доброї традиції – зберігала копію Ченстоховської (Белзської) ікони Божої Матері. Одна з таких ікон, майстерно виконана копія цього чудотворного образу, була в помешканні побожної родини українського шляхтича Андрія Шубая, яка проживала в с. Хоробрів поблизу м. Бережани (Тернопільщина). Під час пожежі, яка знищила цілий будинок цього шляхтича, ікона Божої Матері залишилася неушкодженою. Пізніше вона зберігалася в будинку іншого українського шляхтича – Михайла Гошовського, який проживав у с. Дунаїв, поблизу м. Перемишляни (Львівщина). Там ікона також прославилася чудами, тому її дуже шанували мешканці цього краю. А 1736 року на обличчі Богородиці на цій іконі з’явилися сльози. Це спонукало М. Гошовського передати ікону василіянській чернечій обителі в Гошеві – на Ясній Горі. 11 липня 1737 року, після канонічної перевірки, митрополит Атанасій Шептицький у своїй Грамоті проголосив ікону Гошівської Божої Матері чудотворною. З його дозволу цей образ Пресвятої Богородиці урочисто перенесли до давньої дерев’яної монастирської церкви Гошівської обителі на свято Господнього Преображення. Згодом, коли М. Гошовський повністю передав Василіянам свій маєток на Ясній Горі, щоб "слава Пресвятої Діви Марії в Її чудотворній іконі постійно зростала”, ікону встановили на головному престолі нової монастирської церкви. Незабаром слава про цю ікону рознеслася по цілій Галичині й далеко за її межами. Декретом Апостольської Столиці головному престолу василіянської церкви Гошівського монастиря було надано привілейоване право, а обителі – право на відпусти, які починалися в день Благовіщення і тривали аж до свята Покрови Пречистої Діви Марії. Численні записи про чуда у монастирському літописі, підтверджені присягою, десятки спеціяльних дарів, які називають "вотами”, що прикрасили образ Богородиці на Гошівській чудотворній іконі, пісня в Її честь – найкращі свідчення про пошуки допомоги у Матері Божої та ласки, які зсилає Господь за ЇЇ посередництвом. Восени 1937 року маляр Ілля Запорізький та різьбяр Степан Ільків реставрували й оновили ікону Гошівської Богородиці, а львівський золотар Іван Кузьмич виготовив дві позолочені шати і дві корони, оздоблені коштовними каменями. На Ясній Горі побожні прочани зазнавали і зазнають надзвичайної помочі в усяких життєвих незгодах: вони видужували з тілесних недуг, а ще більше – з душевних. Коли радянська влада ліквідовувала василіянські монастирі в Галичині, то отці та брати Гошівської обителі, які Божою ласкою протрималися в цьому монастирі аж до 1950 року, таємно передали монастирську святиню на збереження жителям с. Гошева. У липні 2001 року вони передали цю ікону монахам-василіянам в Івано-Франківський монастир, а ті передали її у львівський монастир Св. Онуфрія. Отож з 30 вересня по 14 жовтня 2001 року цю чудотворну ікону урочисто несли через села і міста Львівщини та Івано-Франківщини – аж до Гошівської василіянської обителі, і там помістили у храмі. Після 50-річного "прихованого” періоду свого існування, Гошівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці нарешті повернули на Ясну Гору – в монастирський храм Преображення Господнього на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Гошівській чудотворній іконі Божої Матері присвячено дві пісні, до однієї з них і вірш, і мелодію написав о. Мелетій Лончина. Римовані рядки пісень розповідають нам про величну і тернисту історію ікони: 
Гора Ясна, де прекрасна Діва сяє 
з Своїм Сином возлюбленим 
всіх тут приймає…


Copyright hrystyjany © 2019