Я усиновлена. Моїй біологічній матері було 17, як і моєму біологічному батькові.

Моя мати вирішила піти в «Planned Parenthood» (Плановане Батьківство) - найбільший абортарій, на сьомому з половиною місяці вагітності, і їй порадили зробити солевий аборт на пізньому терміні. Солевий розчин вводиться в утробу матері, дитина ковтає розчин, розчин випалює дитину зсередини і зовні, і мати повинна народити мертву дитину впродовж 24 годин.

Всім на здивування я народилася не мертвою, а живою. 6 квітня 1977 в клініці Лос-Анджелеса.

Найфантастичніше те, що лікар-аборціоніст не заступив ще на зміну, тому у нього не було, навіть, можливості далі здійснювати свої плани на моє життя - втілити смерть...

Я знаю, що я перебуваю в урядовій будівлі, в чудовому будинку, і я люблю вашу країну, так само як і свою.

Але я знаю, що в наш час, зовсім не політкоректно вимовляти ім'я Ісуса Христа в місцях, подібних до цього. Неполіткоректно привносити Його ім'я в подібні збори, тому що від Його імені людям стає жахливо незручно.

Але я вижила не для того, щоб всім було зручно. Я вижила для того, щоб розбудити, щоб розтормосити від сну.

І я чудово проводжу час таким чином.

Отже, як я вже сказала, я народилася живою через 18 годин. Я повинна була бути сліпою, я повинна була бути обпаленою, я повинна була бути мертвою, але цього не сталося.

Знаєте, було ще одне чудове свідоцтво - аборціоніст повинен був підписати моє свідоцтво про народження.

Я знаю його ім'я.

Повідомлю скептикам, які мене слухають, в моїй медичній карті вказано «народилася під час солевого аборту», можете перевірити...

Ха! Вони програли.

Я збирала відомості про мого аборціоніста. Його клініки є найбільшою мережею клінік в США, їх дохід становить 70 мільйонів доларів на рік.

Він говорив в одному своєму зверненні пару років тому, що «я абортував більше мільйона немовлят, і я вважаю це своєю пристрастю».

Я кажу вам ці речі, тому що... Послухайте, пані та панове, ми вступаємо в цікаву битву в цьому світі, усвідомлюємо ми це чи ні. Це битва між життям і смертю.

На чиїй ви стороні?

Отже, медсестра викликала швидку і відправила мене в лікарню, що саме по собі просто дивовижно. Звичайною практикою того часу (до 2002 року в моєму регіоні) - було припиняти життя дитини, котра вижила в результаті аборту. Здавити горло, задушити, залишити вмирати чи викинути її...

Але 5 серпня 2002 року Президент Буш підписав «Акт про захист дітей, народжених живими», щоб так більше не тривало.

Ви бачите, ми справді на полі гри. Я сподіваюся, що до моменту моєї смерті мене будуть ненавидіти. Щоб я змогла відчути Бога над собою і зрозуміти, що це означає - бути ненависним. Христа ненавиділи. Я не те, щоб прагну бути ненависною, я знаю, що мене вже ненавидять, тому що я борюся за життя. Я кажу: ви не зловили мене, німий холокост не переміг мене.

Моя місія, пані та панове, серед багато чого іншого, наступна: втягнути людство в цю дискусію, яку ми просто забалакали, поставили на полицю, сказали, це не проблема. Ми прибрали свої емоції, ми стали жорсткішими. Ви насправді цього хочете? Що ви готові витримати і на що піти, щоб говорити правду в любові і благодаті, щоб встати, щоб хоча б захотіти бути возненавидженими. Хіба все в цьому світі крутиться навколо вас? Або навколо мене?

Після всього цього мене віддали на термінове тимчасове усиновлення в будинок, де вирішили, що не дуже мене люблять. Я люблю говорити, як же ви могли мене не обожнювати з самого початку? Що не так з цими людьми? Але вони не любили мене...

Ви бачите, я була зненавиджена з моменту зачаття багатьма. І возлюблена ще більш багатьма. Але особливо возлюблена Богом.

Я Його дівчинка. Не ображайте Божої дитини. У мене знак на лобі, який нагадує: будьте милі зі мною, тому що мій Батько править світом.

Отже, мене забрали з поганого будинку, і помістили в інший будинок, прекрасний будинок, будинок Пенні. Пенні каже, що до цього часу мені було 17 місяців, в мені було 14 кг «мертвої» ваги, і в мене був діагноз, який я вважаю даром, - церебральний параліч. ЦП був безпосередньо викликаний недостатнім постачанням мозку киснем у процесі аборту.

А зараз я просто змушена сказати це: якщо аборт є одним з прав жінок, пані та панове, де були мої права в той момент?

Не знайшлося жодної радикальної феміністки, яка б піднялася і заволала про те, що були порушені мої права, і що моє життя фактично приносилося в жертву в ім'я прав жінок.

Пані та панове, у мене не було б церебрального паралічу, якщо б я не пережила все це.

Тому, коли я чую огидний аргумент, що повинні бути аборти, тільки лише тому, що, можливо, дитина буде інвалідом - жах наповнює моє серце.

Пані та панове, є речі, яких ви зможете навчитися тільки за допомогою слабших. Коли ви знищуєте слабких, програєте саме ви. Господь подбає про слабких, але саме ви будете страждати вічно. І яка зарозумілість, яка велика зарозумілість в тому, що так довго було аргументом те, що сильні повинні пригнічувати слабких, повинні визначати, кому жити, а кому вмирати.

Яка в цьому зарозумілість... Хіба ви не розумієте, що не можете змусити своє серце битися?

Хіба ви не розумієте, що вся сила, якою ви володієте - не ваша? Це милість Господня підтримує вас, навіть якщо ви ненавидите Його.

Отже, вони подивилися на мою дорогу Пенні і сказали: «З Джанни ніколи нічого не вийде». Такі слова завжди обнадіюють!

І вона вирішила не слухати їх і займалася зі мною три рази на день, і я почала тримати голову. Їй говорили - Джанна ніколи не буде те, не буде це... Коротше кажучи, я почала ходити до трьох з половиною років з ходульками і фіксаторами на ногах.

Я стою тут сьогодні, з легкою кульгавістю, але без фіксаторів і ходуль.

Іноді я падаю граціозно, а іноді зовсім не граціозно, в залежності від ситуації. Але я вважаю все це славою Божою. Бачите, пані та панове, я слабша, ніж багато хто з вас, але це моя проповідь.

І яка це мала ціна за те, щоб мати можливість благовістити світу, як я, і давати надію.

Я думаю, що через наш викривлений світогляд, нам не зрозуміти яким прекрасним може бути страждання.

Я спеціально не шукаю страждання, але коли воно приходить, ми забуваємо, що все у владі Божій, і Бог може зробити багато печальних речей прекрасними.

Я зустрічалася зі своєю біологічною матір'ю. Я пробачила своїй біологічній матері. Я християнка.

Вона дуже надламана жінка. Вона прийшла на захід, який я проводила два роки тому, відразу після того, як він був оголошений, і сказала «добрий день, я ваша мати».

Це був дуже важкий день, і так, я терпіла все це, ви напевно вважаєте мене дурною, але я сиділа там і думала: «Я не належу тобі, я належу Христу. Я його дівчинка, і я його принцеса...

Тому неважливо, що ти говориш у своєму гніві і цій надломленій беззмістовній люті, це не моє, і я не буду це нести». Все це я говорила собі в своїй голові.

Пані та панове, у вас є шанс.

На один момент, дуже коротко, я б хотіла звернутися до чоловіків у цій кімнаті, і зробити щось, чого ніколи не роблять.

Чоловіки, ви створені для величі. Ви створені для того, щоб встати і бути чоловіками.

Ви створені захищати жінок і дітей, не сидіти склавши руки. Якщо ви знаєте, що вбивство - це злочин, невже нічого з цим не будете робити?

Ви створені не для того, щоб використовувати жінок і залишати нас самих. Ви створені бути добрими, великими, милостивими і сильними і для того, щоб захищати когось.

Тому що, чоловіки, послухайте мене, я дуже втомилася робити вашу роботу. Жінки, ви створені не для того, щоб вас використовували, ви не повинні сидіти склавши руки, не знаючи собі ціни.

Ви створені для того, щоб за вас боролися. Завжди.

Отже, настав ваш час. Якими людьми ви хочете бути?

Я вважаю - неймовірними, прекрасними. Я сподіваюся, чоловіки, що ви не впадете в болото обличчям.

Політикам, які мене слухають, і особливо чоловікам я б сказала наступне: ви створені для величі - геть таку політику.

Ви повинні захищати те, що правильно і добре.

Така щира дівчинка постане тут і скаже: настав ваш момент.

Якими чоловіками ви хочете бути? Одержимими своєю власною славою, чи одержимими славою Божою?

Настав час зайняти переможну позицію.

Вибила ваша година. Бог допоможе вам. Бог буде з вами.

У вас є можливість прославити і вшанувати Бога.

Я закінчу ось чим. Деякі з вас, можливо, злегка роздратовані тим, що все, що я від вас хочу - щоб ви говорили про Бога і про Ісуса. Але як би я могла йти, накульгуючи, з цього світу, і не віддати все своє серце і розум, і душу, і силу Христові, Який дав мені життя. Тому, якщо ви вважаєте мене дурною - це ще один дорогоцінний камінь у моїй короні.

Мета мого життя тут - змусити Бога посміхнутися.

Сподіваюся, що щось із сказаного мало сенс. Це йшло від мого серця.

Хай береже вас Боже благословення.