Юна дочка тихенько увійшла в покої батька-падишаха. Вона шанобливо чекала, поки батько помітить хвилювання на її обличчі і почне бесіду. Падишах відпочивав від мирських турбот у суспільстві вази з добірним виноградом. І такі прекрасні були його ягоди, що дівчині неодмінно захотілося покуштувати їх.Нарешті падишах запитав її:
- Що стурбувало тебе, дочко моя, що зважилася ти відвідати мене в хвилини відпочинку і самоти?
- Ах, батьку, ти мудрий і люблячий людьми і долею, дай мені пораду, як і мені досягти твого спокою і мудрості.
- Тобі хочеться винограду, дочка моя, покуштуй його, заспокой свою спрагу, і ми продовжимо розмову. Дівчина з апетитом накинулася на виноград. Через якийсь час вона запитала батька:
- Батько, чому ти віддаєш перевагу виноград з кісточками, коли слуги в будь-який момент можуть подати тобі плоди, якими ти зможеш насолоджуватися, не обтяжуючи себе?
- Прекрасне і юне дитя моє, тобі дуже хотілося покуштувати мого винограду, і ти накинулася на нього, ніби голодна лисиця. Відповідай мені, хіба не прекрасний був його смак? - Мій пан, смак винограду прекрасний, але в поспіху я проковтнула кілька кісточок, а ще кілька розкусила, і це зіпсувало його смак. Тому я й наважилася запитати, чому ти не накажеш слугам подати тобі виноград без кісточок - Ти просиш ради, дочка моя. Уяви, що життя - це гроно винограду, ягоди на ній - це події, а кісточки - це уроки. У поспіху ми часто пропускаємо ці уроки і або засмічуємо ними своє життя, або обурюємося, відчуваючи післясмак. Тому коли я в тиші й самоті насолоджуюся смаком винограду, витягуючи з нього кісточки, я нагадую собі, як прекрасне і дивовижне наше життя, коли неспішно насолоджуєшся кожним її миттю і не пропускаєш її уроки.
