Люди мені кажуть, що я святий

Я їм відповідаю, що святість моя – це дар Божий, котрий Бог дарує мені щодня. Тому не можу хвалитись нею, бо вона не моя, і навіть якщо її маю, то нема гарантії, що буду мати її ще завтра,чи навіть за кілька хвилин.

 Люди мені дорікають, що я не даю їм приклад доброго життя

А я їм відповідаю, що не дивіться на мене, бо ї я грішний чоловік, і став на цю дорогу священства, щоб бути ближче Бога. А у грішності моїй і у немочах моїх виявляється Божа сила.

Люди мене запевнюють, що я маю бути ідеалом для них

А я їм відповідаю, що тільки Бог є ідеал, а ми йдемо до Нього. Інколи Бог нам дає спробувати вершину якоїсь чесноти і серце наше наповнюється радістю, і дух наш подивляє Божу силу. Але це не означає, що ми вже стали такими. Бог дав нам немов посмакувати прекрасність свого величного задуму – святості людини. Тому прагне душа наша Божих дарів і прагне ціле життя мати їх.

Люди у мені розчаровуються, бо я не виправдав їхніх сподівань

Я радію з цього. Бо так вони пізнали Істину, що Бог є дорога, правда і життя. Треба на Бога покладатися і у Ньому знаходити втішення.

http://www.rozdum.org.ua