В одній англійській казці оповідається про молодця Жака, який був щасливим тому, що вмів добре виконувати накази свого батька. Але Жак, наївний простак, ніколи не зміг би виконати будь-що, якби на поміч йому не приходила його молода дружина. Ось уривок з цієї казки:

"Одного дня батько сказав Жакові, що вони повинні йти будувати незвичайний замок. Такий, що ще ніколи ніде не існував. Бо так звелів цар, який хотів цим казковим замком перевершити всіх інших царів.

Коли вони йшли до того місця, де мали буду­вати замок, Мудрець Ґоббон звернувся до сина:

— Чи не міг би ти скоротити трохи дорогу? Жак, поглянувши вперед, побачив перед собою дуже довгу дорогу і відповів:

— Батьку, але я не знаю, як її скоротити.

— Коли так, то ти мені не потрібний. Буде краще, якщо повернешся додому, — твердо сказав батько.

I бідний Жак повернувся додому. Побачила його дружина і питає:

— Що сталося? Чому ти повернувся?

Він оповів їй про те, що сталося. — Який же ти телепень! — скрикнула жінка. —Якби ти розповів йому якусь казку, то скоротив би дорогу! Тепер слухай оцю, що я тобі оповім, потім наздожени батька і почни йому розповідати. Йому буде приємно слухати тебе, а поки ти закінчиш, ви дійдете до місця.

Жак наздогнав свого батька. Мудрець Ґоббон мовчки слухав, і дорога стала коротшою. Дружина Жака мала рацію”.

Дуже часто дні виглядають довгими дорогами, і навіть крутими сходженнями вгору... Короткі казки цієї книжечки намагатимуться "зробити цю дорогу трохи коротшою”. А якщо послужать й на щось інше  —  тим краще.

матеріал взято з Бруно Ферреро "40 казок в пустелі"