П`ятниця
29.03.2024
15:11
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Християнський Світогляд
Головна Реєстрація Вхід
Психологія сектантства »
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Погода в Україні

Поділись з друзями

кнопочка

І коли ми не живемо вірою, то в нашому житті виникає проблема, бо не може людина жити, і в ніщо не вірити. Кожний чоловік, навіть атеїст чи сатаніст, в щось вірить, бо вже сама природа людини така, що вона мусить в щось вірити. Один мій співбрат зустрів у Австрії жінку, яка була сатаністкою. Він спитав її, чому вона стала на такий шлях. Вона відповіла, що вже так нагрішила, що Бог не хоче її знати, а так хоч може менше буде терпіти в пеклі від сатани, коли служитиме йому на землі. Бачимо до чого приводить людину невіра, вона забирає людині правдиве розуміння Бога, і веде її до упадку. Дуже часто ці люди, які зневірюються, йдуть у секти, тому я і хочу висвітлити тут саму психологію сектантства.

У цій праці маю намір вияснити деякі аспекти у методах заманювання людей до сект представників яких сьогодні найчастіше зустрічаємо на вулицях. Також — проаналізувати, які саме наслідки чекають на людину, котра потрапила до тієї чи іншої секти, що відбувається з її світосприйняттям та, зрештою, чи допоможе секта у її спробах знайти істину. Але спочатку хочу сказати, що в підготуванні цієї статті велику допомогу надала сестра Софія Климовська чину Св. Вінкентія. Сестра Софія вже тривалий час займається проблемою сектантства, допомагає людям повернутися до нормального життя після перебування у лжецерквах, також вона є засновником просвітницького журналу „Еффата" (була також його редактором), який видавався у Польщі. У цьому виданні публікувалися матеріали про секти та методи боротьби з ними.

Отже, яким чином представникам сект вдається переконати абсолютно сторонню, випадкову людину де-небудь на вокзалі чи на вулиці, повірити у їхні догми? До речі, вони практикують також систематичні відвідування людей удома.

В першу чергу, це відбувається з тими, що не мають знань про вчення своєї Церкви. Як правило, зусилля сектанти скеровують на звичайних людей, які нічим не виділяються у натовпі. Лжепроповідники виглядають досить переконливо, адже показують цитати зі Святого Письма. Для початку використовуються безвідмовні логічні формули, наприклад: для того, щоб побачити, де правильне чи помилкове трактування Біблії, потрібно добре її знати. Насправді ж вони виривають окремі фрази із Божого Слова, без контексту, і подають до них свій коментар, який відповідає доктрині їхньої організації. Цитування Біблії у такій ситуації виглядає авторитетно, тому людина, яка не має відповідної підготовки, сприймає усе за правду. До того ж, у них завжди є напоготові різноманітна література та ілюстрації. Випадковий співрозмовник відчуває себе дуже "маленьким”, невігласом, тому що не знає ні богословських тлумачень питання, про яке з ним розмовляють, ані Святого Письма. А сектанти "переможно” вимагають: "Прошу довести мені, що я не маю рації; знайдіть відповідні цитати у Біблії, аби мені заперечити”. Хто з пересічних людей знає Святе Письмо настільки, щоб за хвилину відшукати відповідне місце? Навіть богослови можуть сперечатися на рівні теології, а не вишукувати з ходу готові цитати. Але для сектантів мало богословських чи логічних доводів, точніше, вони їм і не потрібні, та, як правило, вони їх бояться. До такої зустрічі кожен з них готується заздалегідь. Але випадкова людина — не готова до такої суперечки, для неї це є несподіванкою, тому вона не здатна боронитися. А сприйняти неправдиву доктрину - небезпечно, можна дуже скоро схибити. Під час другої такої зустрічі, коли людина повірила вперше, сектантові легко переконувати й насаджувати фальшиву доктрину, а за третім разом уже відбувається перехід до секти, а це — вже відвернення від Бога.

Ефективним (для сектантів) є також і такий метод вербування: часто вони використовують ситуації, коли в людини сталася якась біда, чи, скажімо, склалися важкі життєві обставини. Наприклад, похорон когось близького. Секти ділять населені пункти на райони, тому знають, що у кого відбувається, і така інформація є завжди оперативною. Вони обов'язково відвідають таку людину, поспівчувають їй, запевнять, що хвилюватись немає підстав (і тут — відразу своє вчення) — буде рай, друге життя. А якщо померлий не жив за законами, які сповідує секта, чи то, для прикладу, за заповідями Бога Єгови, то не потрібно плакати, бо це нічого не дасть. Пекла немає і покійник нічого не відчуватиме просто він помер і все закінчилось.

Після такої розмови людині стає легше і, часто, нічого не підозрюючи, вона довіряється таким співчутливим "сусідам”, а потім дуже швидко може бути "завербована”. У .такій розмові "гості” обов'язково згадають, що до згорьованої людини не прийшов підтримати священик, знайомий з її парафії, монах, чи хтось близький, а ось вони прийшли.

Треба сказати, що, проголошуючи Євангеліє, сектанти, а зокрема — представники т. зв. християнських сект, чинять далеко не за заповідями, як про себе розповідають. Вони наведуть вам десятки прикладів, як погано чинять християни у Церкві. Наприклад, — хто п'є, хто свариться, гнівається, хто не знає Святе Письмо і т.д. — католики, православні, але тільки не сектанти. На жаль, такі та багато інших речей справді є, але чи лише поза межами секти? Адже все людство живе з масою хиб тому, що через первородний гріх людина є слабкою, і якщо вона не релігійна, не є практикуючою християнкою чи християнином, то ніколи не даватиме доброго прикладу. А сектанти це виставляють за докір усьому світові, себе ж вивищують в очах незнаючої людини. Отже, якщо беззаперечно довіряти тому, що вам розповідають - дуже легко можна потрапити в пастку.

Подібні розмови обов'язково будуть, коли, наприклад, у сім'ї — конфлікт, чи, скажімо, хтось із її членів є алкоголіком. У важких обставинах люди найбільше схильні до подібних "заспокійливих” розмов із лжепроповідниками. А порада не забариться: "Втікай від такої сім'ї, утікай з такої Церкви, щоб міг спастись (у нас, у секті). В нас між братами є любов, ми поважаємо один одного, і т. д”.

Такі пастки використовують досить багато тоталітарних агресивних лжерелігій. Серед них є й такі, що називають себе християнськими, які визнають основні Правди віри, такі як Пресвята Трійця, вірують в Ісуса Христа, Святого Духа. Ці ознаки дають можливість визнавати їх християнськими, але через свою агресивність і постійні напади на Церкву фактично займаються прозелітизмом, тобто перетягуванням віруючих із однієї Церкви чи конфесії — в іншу. А це, безперечно, шкідливо, бо викликає неспокій у серцях віруючих людей, розколи та інші негативні явища.

Такі секти розробляють різноманітні методики, багато працюють з молоддю, організовують літні табори, на яких проводять свої навчання, створюють відчуття глибоко релігійного життя за допомогою легкодоступних форм (пісні, естрада). Допомагають у польових роботах. У той самий час, вони стверджують, що хрещення у Церкві є неважне, критикують її і хрестять кандидатів удруге. Люди, котрі не знають справжнього стану речей, вірять їм, адже ззовні "все так гарно”.

Сектанти дуже легко вступають у контакт і спілкуються, створюють враження доброзичливих людей, які хвилюються за вас, але насправді в них у душі плекається велика гординя щодо інших людей, поза сектою. "Ми є спасенні, нас Господь Бог спасає, а тих, інших, ні, але ми йдемо до них, щоб їх врятувати”. Безперечно, гордість — це великий гріх, бо своєю величчю людина намагається заступити всіх, а часом, навіть. Бога. Хибне розуміння мети християнського життя з часом призводить до важких наслідків, одним з яких є фанатизм.

Тож бачимо, що перед тим, аніж вірити пересічним проповідникам, потрібно порадитись з духовним провідником, а якщо такого немає то з священиком, який, я вважаю, дасть вам вагомі аргументи на основі святого письма заперечить неправильне трактування Слова Божого сектантами. Лише тоді робіть свій вибір, і якщо ви людина віри то ви ніколи не підете за цими лжепровідниками.

ДивенСвіт

Лічильник

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright hrystyjany © 2024