Стародавня християнська легенда щодо походження Хреста Господнього, яка лягла в основу молитов, піснеспівів та проповідей отців Східної Апостольської Церкви, говорить про наступне:
Праведний Лот, небіж праведного Авраама, після своєї втечі з Содому, здійснив невільне перелюбство з власними дочками. Прокинувшись і визнавши свій гріх, він пішов до Авраама на покуту. Авраам на знак прощення дав три палиці, які залишив йому Бог в іпостасях Святої Трійці, та сказав Лоту, щоб той посадив ці палиці й поливав водою, а коли з’являться листочки й дерево оживе - це буде знаменням його прощення. Близько 40 років Лот возив на віслюку воду з Йордану та поливав ці палиці. Часто диявол перешкоджав цьому – приймаючи вигляд людини, просив пити, випивав усю воду, і доводилося Лоту примножувати свої труди. Нарешті, три палиці, три дерева (кедр, кипарис та певн – сосна) зрослись у єдиний стовбур з трьома розгалуженнями, кожне зі своїм виглядом, тобто триєдине дерево – образ Пресвятої Трійці, тоді Лот зрозумів, що гріх його вибачено. Коли ж цар Соломон завершував будівництво храму, йому знадобилося велике дерево для даху святині, і для цього підійшло саме дерево Лота. Спиляли його, але приладнати так і не змогли, бо дерево весь час змінювалось у той чи інший бік у своїх розмірах. І, приписавши це гріху Лота, вирішили, що воно відкинуте Богом, і викинули його в Силоамську купіль (за іншим переказом, Овечу), де воно пролежало 700 років. Коли ж ті, що зненавиділи Христа, добилися Його засудження на ганебну страту через розп’яття, тоді вони, за Провидінням Божим, згадали про незвичайне, позначене гріхом, дерево, що й досі лежало у купелі. Тож через свою невситиму злобу до Христа, вони вирішили, що воно найліпше підходить для Його страти, дістали це важкезне морене дерево й доклали зусиль, щоб переконати Пілата взяти для хреста саме це дерево благородних порід, які язичникам-римлянам заборонялося використовувати для таких ганебних справ. І Пілат погодився. По-перше, хрест призначався не римським рабам, а іноземцю-юдею. Далі, його було призначено не звичайній людині чи злочинцю, а особі царського походження, як свідчили численні прихильники Ісуса. Пілат підкреслив це, написавши власноруч на підготовленій дощечці трьома мовами «Ісус Назарянин Цар Юдейский» і відмовивши юдеям у проханні поміняти цей напис на інший, що вказував би на самозваного злочинця. У цьому вчинкові прокуратора Юдеї можна простежити не лише Боже Провидіння, але й помсту первосвященикові та його поплічникам за тиск на нього та погрози скарг імператорові, самовиправдання Пілата в тому, що розіп’яли Ісуса проти його бажання та Римського права, за звичаями та законами народу, якого цей римський патрицій глибоко зневажав.
На місці, де зросло дерево Хреста Господнього, знаходиться монастир Святого Хреста. За легендою, монастир та його храм було збудовано та подаровано імператором Костянтином Великим грузинському царю Міріану, якого навернула в християнство покровителька Грузії свята рівноапостольна Ніно. Місце в храмі, де зростало дерево, зберігається позаду головного вівтаря й позначене срібним колом. На фресці при вході до храму зображено дерево Хреста, яке поливає Лот.
