Знаю, що важко, та з вірою йду,

Гори долаю, по морю пливу.

Знаю, що важко, та в серці моїм

Є те, що долає і горе, і біль.

Пр. /:Хай живе (2) любов! /(3)

Хай приносить радість знов, і знов!:/2

Знаю, що завтра я зможу піти

В країни незнані, в далекі світи.

Знаю і хочу, щоб радість була,

Щоб люди раділи, не було вже зла.

ЗРАЗОК ДОБРОЇ СПОВІДІ

Свята Тайна Покаяння – Сповідь дана нам для того, щоб ми мали можливість очистити нашу душу від тягарів гріха та віднайти втрачений зв’язок з Богом.

У св. Тайні Покаяння Милосердний Господь наш Ісус Христос через священика прощає нам скоєні гріхи. Прощення можливе тоді, коли ми дійсно жаліємо за вчинені нами вчинки (прогрішення) і постановляємо більше так не чинити.

Для доброї сповіді потрібно:

1. Зробити іспит сумління, тобто пригадати скоєні гріхи.

2. Щиро покаятися за скоєні гріхи.

3. Постановити поправитись, тобто старатись звільнитись від злих звичок.

4. Визнати гріхи перед священиком у св. Тайні Сповіді.

5. Виконати визначену сповідником покуту.

Короткий катехизм

Рятунок душі в небезпеці смерті

1. Народжене дитя, або когось неохрищеного, що знаходиться в небезпеці смерті, необхідно відразу христити. Для цього потрібно мати намір охристити так, як вимагає св. Церква, та, поливаючи на голову навхрест звичайну воду, виразно вимовляти слова: Христиться раб Божий (раба Божа) — (ім'я; — в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Згодом, якщо охрищений живе, потрібно, щоб священик доповнив св. Хрищення щодо церковних обрядів та уділив св. Тайну Миропомазання.

ЗАГАЛЬНЕ ПОВЧАННЯ

Хрест

Найважливіший знак нашої віри - це святий хрест, бо на хресті вмер для спасіння людей Господь наш Ісус Христос. Тому хрест став знаком нашого спасіння і нашої віри. Знаком святого хреста починаємо і закінчуємо наші молитви. Цим знаком повинні ми також зачинати й закінчувати кожну нашу працю і кожний день нашого життя, а навіть кожне наше починання.

Акафіст до святого архистратига Михаїла, Гаврила та інших святих ангелів

Кондак 1

Вибраний небесних сил воєводо, архистратиже Михаїле, оцей тобі, тобою від скорбот завжди звільнювані, подячний приносимо спів: ти бо, маючи сміливість до Господа, від усяких нас бід звільни, щоб взивати до тебе:

Радуйся, Михаїле, великий архистратиже з усіма небесними силами!

Ікос 1

Перший ангел з-посеред вогненних чинів ти єси, Михаїле начальнику, божественним виблискуючи світлом; освітлюєш бо всіх, що з любов’ю так тобі співають:

Радуйся, зоре світу світлоносна.

Радуйся, світиче закону світлосяйний.

Радуйся, погибельних бісів .падіння.

Радуйся, впалих гріхами людей піднесення.

Радуйся, світло розумним думкам неосяжне.

Радуйся, зоре, незрима .людськими очима.

Радуйся, бо ти турбуєшся про наше спасіння.

Радуйся, бо ти піклуєшся про наше в-чеснотах вдосконалення.

Радуйся, бажаної радості вірним подателю.

Радуйся, земного прокляття губителю.

Радуйся, бо тобою розум наш просвічується.

Радуйся, бо тобою темрява незнання проганяється.

Радуйся, Михаїле, великий архистратиже з усіма небесними силами!

Акафіст на празник Введення в Храм Пресвятої Богородиці

Кондак 1

У храмі Бога живого чудо: посеред святині стоїть жива святиня Марія; храм — грішними людськими руками збудований, а вона — Святим Духом без гріховної плями збережена; той — скроплений кров’ю жертв, а вона — Божою ласкою. Входячи до храму, сповіщає прихід благодаті, тому й співаємо їй:

Радуйся, Благодатная, промислу

Створителя сповнення.

Ікос 1

Всередині храму – небо; Марія – престол Всевишнього, чистими ж дівицями, мов чис-тими ангелами, оточена. Ми, грішні, стоячи перед тобою, Святая Святих, приносимо, недостойні, тобі, Всеблагая, молитву:

Радуйся, наше до раю введення.

Радуйся, лілеє, розквітла у святині.

Радуйся, в одежу благодаті зодягнена.

Радуйся, що приходиш нас у Христа зодягнути.

Радуйся, лозо покірна у Божому саді.

Радуйся, що осолодила древню гіркість дерева.

Радуйся, входячи до храму земного.

Радуйся, бо за тобою ввійдемо до храму небесного.

Радуйся, престоле, оточений ангелами.

Радуйся, вогненного божества престоле палаючий.

Радуйся, Христове горне сідалище.

Радуйся, царство Христове.

Радуйся, Благодатная, промислу

Створителя сповнення.

Mолитовник християнської родини

МОЛИТВИ ЩОДЕННІ

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. (3).

За молитвами святих наших Отців, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Молитва до святого Духа

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси й усе наповняєш, Скарбе дібр і життя, подателю прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни, спаси, Благий, душі наші.

Трисвяте

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. (3).

Мале Славослів’я

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Молитва до Пресвятої Тройці

Пресвята Тройце, помилуй нас, Господи, очисти нас з наших гріхів, Владико, прости беззаконня наші, Святий прийди та вилікуй немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй (3).Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Господня молитва

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь

Поклін Ісусові Христові

Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Канон Різдва по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Канон, глас 1, творіння Кир Косми. Акростих: "Христос, воплотившись, зостаеється Тим, Ким був: Богом”

Пісня 1

Ірмос: Христос рождаєеться — славте! Христос із небес — зустрічайте! Христос на землі — возносіться! Співай Господеві, вся земле, і весело заспівайте, люди, Він бо прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Зотлілого через переступ, на образ Божий створеного, всеціло пройнятого тлінням, відпалого від вищого Божественного життя, знову оновлює Мудрий Створитель, Він бо прославився.

Побачивши Творець загибель чоловіка, якого руками створив, прихиливши небеса, сходить і його цілого на Себе приймає, від Діви Божественної чистої воістину воплотившись, Він бо прославився.

Мудрість, Слово і Сила, Сущий Син Отця і Відблиск Його, Христос Бог, тайно від усіх сил, що понад світом і на землі, воплотившись, обновив нас, Він бо прославився.

Катавасія: Христос рождаеться

Дмитро Туптало Житія святих Том I вересень

Житіє святого отця нашого Димитрія Ростовського, нового чудотворця

Цей святитель Христовий Димитрій, новоявлений чудотворець, хоч у недавні часи ще живий перебував, але докладного сказання про життя його нам дістати виявилося певною мірою неможливо, оскільки ті, що знали його життя від знатних і достовірних персон, на той світ переселилися. Я ж бо, за дорученим мені ділом щодо того, виконуючи повелене, скільки міг про нього достовірно почути і скільки можна мені було від писемного про нього викладу взяти, тобто одне з його духівниці, а друге - з похвальних йому надгробних віршів, також і виводів з похвал, засвідчених про нього в "Мінеях Четьях", складених його працею, оце для знаття синам східної Церкви викладаю. Народився цей святий у богоспасенному місті Києві* від доброчесних і богобоязливих та сановитих батьків. Батько-бо його Сава, прозваний Тупталенком, був сотником київським. Од хрещення в Більцях ім'я цьому святому було Данило, від юності в страсі Божому він вихований. Відданий був у зовнішнє вчення латинської мови, що є в Києві. Однак, як сам про себе засвідчив, зневажив цей світ та иноцтво взяв вісімнадцятилітнім, через що належить признати йому, що він у тому точно наслідував преподобного Венедикта, котрий так само в Римі був відданий у науку зовнішньої любомудрості. Той, бачачи в училищах багатьох, що захотіли ходити у своїх пристрастях розпутним шляхом, відвернув з нього ходу свою, побоюючись, аби заради малого книжного вчення не погубити великого розуму душі своєї, не звестися зі злими і не впасти цілком у гріховну прірву. Відійшов тож від училищ ненавчений мудрець та розумний невіглас, зневаживши зовнішнє любомудря, щоб зберегти внутрішню цноту. І не лише училища він залишив, а й численні багатства своїх батьків, які вже відійшли від життя цього, і побажав иночого чину та пустельного пробуття. Оцього тож угодника Божого, преподобного

Святитель Николай Сербский. Миссионерские письма.

Перед вами сборник писем одного из известнейших епископов, проповедников и мыслителей Сербской Церкви – Николая Велимировича.

Православный писатель, создавший такие произведения, как беседы "Над грехом и смертью”, "Омилии”, "Охридский пролог”, "Нагорные проповеди”, "Слово о Всечеловеке”, оставивший после себя и много других подобных духовных жемчужин, отвечает на вопросы верующих. К сожалению, из множества писем сохранилось лишь около трехсот.

Их ценность и красота заключаются в том, что великий знаток человеческой души, православной веры и всех областей земного человеческого бытия объяснял глубочайшие мысли и истины просто и доступно, объяснял их каждому богоискателю, несмотря на его возраст и степень образованности.

Его стиль – поэзия, язык чист, как горный родник. Он сам – носитель святоотеческого Православия, золота, переплавленного в семь Вселенских Соборов.

Ответы на самые разнообразные вопросы, мучающие немощного человека, непосредственность речи, глубокие мысли и убедительная сила языка автора и в наши дни делают эту книгу лучшей духовной хрестоматией сербского народа.

"Миссионерские письма” спасли множество сербских душ от блужданий по пустым нивам, где царит духовный голод, от отпадения от святоотеческого Православия, от уныния и отчаяния в тяжелейших условиях рабства и частых войн.

Под влиянием этой книги была создана "Народная православная христианская община”, которую возглавил сам владыка Николай, насчитывавшая более двухсот тысяч зарегистрированных членов и внесшая неоценимый вклад в сохранение веры и нравственности в Сербии.

С сердечным теплом мы передаем эту книгу в руки русского читателя, передаем ее братскому русскому народу с надеждой, что она еще больше сблизит нас в нашем святом и прекрасном Православии.

Щоб мати життя вічне...

...Сонце сідало за обрій. На місто насувалися сутінки. Народ потихеньку розповзався по своїх домівках. Заїзди переповнювалися прочанами, що все прибували і прибували до міста. Наближалась Пасха.

Десь по закутках і то мало не на вухо передавали цікаву новину про те, що сталося в храмі – нечуване зухвальство з боку того нового пророка. Він розтрощив столи міняйлів, розігнав жертовну скотину, та найбільше – відважився сказати правду в очі фарисеям, книжникам та й усій прислузі храму, назвавши їх помальованими гробами, повними гнилі всередині. Говорив повновладно, як господар свого дому, настільки впевнено, що ніхто не наважився Йому перечити.

Говорив те, про що думало багато з народу. Не всі ще загрузли у буденщині, не всі міряли свої відносини з Богом кількістю жертвоприношень, а переживали запустіння своєї святині. І ось заговорив Пророк. Його Голос вловив їхні думки, зматеріалізував їхні бажання і якби вилив нові почуття назовні. У словах пророка народ відчув початок чогось нового, ще не зрозумілого, але такого бажаного повороту до Бога. Гроші, що так засліпили церковну владу, нараз стали втрачати силу. На них вже можна було добачити і невинну кров, і підкуп, і зраду, і обмову, і ошуканство, і зажерливість...

Та щось незбагненне в Його словах: "Зруйную цей храм і за три дні побудую новий”. О, це вже забагато з Його боку! Але що ж Він має на увазі?